«Доктрина дробовика» України: концепція ведення бойових дій у форматі FPV

Зміни в середовищі загроз

Друге вторгнення Росії в Україну у 2022 році спричинило безпрецедентні зміни в тенденціях ведення бойових дій та операціях, зумовлені широким застосуванням дронів з прямою візуальною передачею (FPV). Темпи розвитку бойових дій, що спостерігаються в Україні, є переконливим доказом того, що нинішні та майбутні конфлікти не вирішуватимуться за допомогою традиційних методів точного удару на великі відстані. Атаки дронів, які можуть здійснюватися на швидкості до 90 миль на годину, а також мають здатність швидко скорочувати відстань до цілі, свідчать про те, що традиційна доктрина піхоти змушена адаптуватися.

Наведений нижче посібник, підготовлений російськими військовими каналами, наводиться не з метою його схвалення, а як незалежний доказ того, що загроза з боку безпілотників змусила обидві сторони вжити нових оборонних заходів.

Українська компанія Unwave, що спеціалізується на радіоелектронній боротьбі та протидії загрозам з боку дронів, пропонує таке обладнання, як BMX250-5 MS пристрій для глушіння дронів як ефективний засіб протидії. Однак обладнання для створення перешкод, подібне до пристроїв, які пропонує компанія Unwave, зазвичай коштує дорого і має певні обмеження на індивідуальному рівні. Такі пристрої, як 35-мм автоматичні гармати «Ерлікон», які зазвичай застосовуються для знищення безпілотних дронів-камікадзе типу «Шахед», фізично та економічно не підходять для використання проти недорогих дронів з функцією FPV.

На тлі розгортання конфлікту в Україні та поширення на полі бою безпілотників з’явилося нестандартне рішення: рушниця. Рушниця, яку раніше вважали придатною виключно для штурму та боїв у ближньому бою, несподівано стала практичним, доступним, недорогим і смертоносним засобом захисту проти безпілотників з системою FPV.

Згідно з українською доктриною застосування рушниць на передовій, рушниці не покликані витіснити засоби точного вогню на великі відстані, такі як традиційні гвинтівки, або інші методи ведення бою; навпаки, досвід передової свідчить про те, що рушниці наразі є невід’ємною складовою оборони в зонах бойових дій, де використовуються безпілотні літальні апарати (БПЛА). При аналізі вибору конкретних платформ у контексті інтеграції рушниць слід враховувати такі фактори, як довжина ствола, модифікація чока, боєприпаси та принципи підготовки.

Чохол для рушниці

Теза про рушницю не є теоретичною, а має практичний характер. Іван Ілюхін, колишній український військовослужбовець та власник організації з навчання поводженню зі зброєю, GunBro Україна, висловлює свою думку щодо гіпотези «рушниці» у інтерв'ю на радіостанції «Воля», що відбувся 2 листопада 2025 року.

Інтерв’ю переклала дочка Івана, Олександра Ілюхіна, яка разом із батьком займається підготовкою цивільних осіб та військовослужбовців. Олександра також є чемпіонкою Європи 2025 року зі стрільби з рушниці та членом команди Benelli Armi.

Іван, захищаючи рушницю, зазначає в інтерв’ю: “Раніше над рушницями сміялися, особливо на полі бою, оскільки всі звикли до гвинтівок. Але тепер ми бачимо необхідність у рушницях і те, як їх використовують на полі бою… як захист від російських дронів, але також рушниці можна використовувати в окопах і в ближньому бою, що робить рушницю універсальною зброєю”.”

Іван пояснює, що на початку війни дистанція ведення бою становила до 200 метрів. Такі умови, природно, зробили гвинтівки основною зброєю. Однак у міру розвитку війни розвивалися й дрони. Дрони, які спочатку використовувалися для аерофотозйомки, перетворилися на засоби спостереження. Важкі сільськогосподарські дрони, які спочатку використовувалися для обприскування посівів, внесення добрив та пестицидів, були переобладнані для скидання мін. Ці зміни призвели до скорочення відстані ведення бою до 20–30 метрів. З огляду на це рушниця стала очевидним компромісним варіантом.

Незважаючи на те, що Іван є затятим прихильником рушниці, він все ж визнає, що збити дрон можна й за допомогою гвинтівки. Однак для цього потрібне глибоке розуміння балістики, досконале володіння гвинтівкою та чудове відчуття моменту, причому все це в умовах бойового стресу. Солдати, які перебувають у стані бойового стресу, зазвичай відчувають порушення зору, моторики та когнітивних функцій, що в сукупності погіршує бойові характеристики та знижує точність ураження цілей. Рушниці покликані змінити цю ситуацію та повністю вирівняти шанси.

Як пояснює Іван, рушниці не вимагають такої ж точності, як гвинтівки. Натомість рушниця вимагає близької відстані, що дозволяє стрільцям бути дещо менш точними. Аргумент на користь близької відстані ґрунтується на тому, що під час пострілу з рушниці дробинки розлітаються розсіяно, але досить впорядковано.

Розсіювання дробу з рушниці дозволяє значно підвищити ймовірність влучання та ураження цілей у порівнянні з поодинокими лінійними пострілами. Ця концепція буде детальніше розглянута в розділах, присвячених тактичним аспектам.

Ще одним аргументом на користь використання рушниці як ефективної зброї для протидії є економічні та практичні аспекти. Як зазначалося раніше, електронні перешкодоутворювачі та системи зброї проти дронів є ідеальним рішенням як для дронів FPV, так і для повітряних цілей, оскільки вони майже не вимагають прямого контакту з самими дронами.

Однак системи озброєння неможливо розгорнути всюди, а дрони з прямою візуальною передачею (FPV), що використовують радіосигнали, як і раніше вдосконалені та оптимізовані для захисту від систем радіоперешкод.

Крім того, системи озброєння та засоби радіоелектронної боротьби, як правило, залишаються дорожчими, ніж використання рушниць. BTS-12, наприклад, — це напівавтоматична рушниця типу «буллпап» з газовим приводом використовуються українськими військами, зазвичай коштують приблизно 1 400–500 тенге. Деякі рушниці, що використовуються, коштують навіть дешевше, оскільки частина рушниць, якими користується частина українських військових, надходить як від добровольців, так і від любителів стрільби.

Вибір платформи: фактори продуктивності

У першому інтерв’ю з Іваном, яке було записано на «Радіо Воля», обговорювалися питання ефективності різних моделей рушниць. Було згадано два типи рушниць: помпові та напівавтоматичні.

Іван пояснює, що для боротьби з дронами найкраще підходять напівавтоматичні рушниці. Серед конкретних моделей було згадано Benelli M4, напівавтоматична рушниця з довжиною ствола 47–51 см. Для задоволення різноманітних потреб на передовій також були схвалені високоякісні турецькі клони.

Ці моделі користуються популярністю з кількох причин. По-перше, напівавтоматичні рушниці, такі як Benelli M4 та її турецькі репліки, мають ствол, сумісний з різними типами чоків, а також телескопічну ложу. Однак більш вагомою причиною вибору напівавтоматичної платформи є те, що напівавтоматичні платформи вимагають менше навчання, ніж помпові.

Ефективність оператора у використанні помпової рушниці на найвищому рівні залежить від ґрунтовної підготовки та високого рівня стрілецької майстерності, а для їхнього розвитку потрібно чимало часу. Оскільки тактика застосування рушниць є відносно новим засобом протидії дронам з FPV-камерами, українські військові повинні освоїти основи стрільби з рушниці, використовуючи просту модель для початківців.

Напівавтоматичні рушниці, такі як Benelli M4 та її турецькі копії, дають змогу операторам швидше освоїти зброю, скорочуючи час, необхідний для досягнення необхідного бойового рівня. Вибір саме цієї платформи підкреслює те, що доступність є тактичною необхідністю для захисту від дронів FPV.

Однак доступність — це лише один із аспектів вибору зброї; іншим є надійність. Люкс, український солдат і пілот безпілотників, поділився своєю думкою у листуванні з іноземними військовими та волонтерами, які координують передачу рушниць українським збройним силам. Люкс наголошує, що передана зброя має бути високої якості, і застерігає: “Дешеві турецькі напівавтоматичні рушниці не слід видавати солдатам”. Їхня надійність, пояснює він, є відносною: “Їх потрібно ретельно змащувати та тримати подалі від бруду. Деякі хлопці наклеюють скотч на вікно для викидання гільз”.”

Зауваження Люкса є важливим: платформа має бути не тільки простою в освоєнні, але й надійною. Низька ціна та простота навчання мало що значать, якщо зброя підведе в найважливіший момент.

Тактичні аспекти: аналіз довжини ствола

При оцінці тактичних аспектів використання рушниць в Україні слід враховувати три фактори: довжину ствола, вибір чока та боєприпаси. Коротка довжина ствола залишається основним критерієм при використанні рушниць у ближньому бою (CQB). Коротший ствол забезпечує більшу маневреність та швидкість, що полегшує боротьбу з загрозами у тісних, закритих приміщеннях.

Більшість солдатів, користуючись рушницями, керуються інстинктами ближнього бою; однак бойові дії в Україні ставлять під сумнів це уявлення. Коротші стволи є кращим вибором для операцій із прориву оборони, але боротьба з дронами — це зовсім інша проблема. Дрони не рухаються коридорами; вони наближаються до цілей на високій швидкості та з великої відстані, а це означає, що кожен метр дальності має значення, коли солдат готується до бою. Кожен сантиметр довжини ствола збільшує дальність ураження, що є критично важливим аспектом у сутичках з дронами.

Моделі UA-DH 25 та їхня дальність дії залежно від довжини ствола. Джерело: Urban Arms

Модель UA-DH з великою дальністю стрільби має довжину ствола 24 дюйми або 61 сантиметр. Ця модель забезпечує дальність стрільби від 50 до 60 метрів. Порівняйте це з короткодіапазонною моделлю UA-DH, довжина ствола якої становить 18,5 дюймів або 47 сантиметрів. Ця конкретна модель забезпечує дальність стрільби 40–50 метрів.

Обидві моделі стануть оптимальним вибором для збивання дронів FPV. Іван пояснює, що найефективніша відстань для збивання дронів становить приблизно 40–45 метрів; далі збити дрон стає набагато складніше. Якщо підійти ближче, зростає ризик побічної шкоди. Обидві моделі UA-DH на графіках вище демонструють дальність ураження 40–45 метрів, що робить обидві зброї ідеальними.

Аналіз вибору дроселя

Іван стверджує, що вибір дроселя є одним із найважливіших елементів при використанні рушниць для боротьби з дронами. А задушити визначає купчастість пострілу, тобто те, як розлітаються дробинки під час пострілу. Різні чоки забезпечують різний розкид дробу; наприклад, циліндричний чок не забезпечує достатньої дальності для ураження дронів, оскільки дроб розсіюється швидше під час польоту до цілі. Порівняйте це з модифікованими чоками, які забезпечують більш поступовий розкид дробу, що збільшує дальність пострілу.

Порівняння різних типів чоків має на меті показати, що вибір чока повністю залежить від умов застосування та бажаних результатів. Без відповідного чока складніше вразити дрон з великої відстані, що є ключовим фактором у тактиці протидії. Саме тому Іван рекомендує використовувати модифікований чок під час операцій з протидії дронам та їх відбиття. Модифікований чок забезпечує більшу дальність ураження, а також дозволяє досягти достатньої маси за рахунок покращеного згуртування дробу.

Якщо пристріл влучає в дрон, той або змінює траєкторію польоту під дією сили удару, або взагалі знищується. Модифікований чок не означає, що розсіювання дробу відсутнє; скоріше, він пропонує компроміс між точністю, дальністю та розсіюванням. З огляду на це, налаштування чока повинні відповідати платформі місії та не піддаватися універсальному підходу, подібно до філософії довжини ствола.

Аналіз боєприпасів

При виборі боєприпасів для захисту від повітряних цілей застосовуються інші критерії, ніж у випадку з піхотними застосуваннями. Мета знешкодження дрона полягає не лише в енергії снаряда, а й у ймовірності його влучання. Простіше кажучи, для знищення або відбиття дрона необхідно, щоб достатня кількість дроби влучила в нього.

Щоб підвищити ймовірність влучання, розкид куль повинен бути достатньо широким, щоб компенсувати похибки оператора. Снаряд із високою кінетичною енергією, який не влучає в ціль, практично марний. Однак сто кульок, яких достатньо, щоб засипати дрон і його гвинти, збільшують ймовірність влучання. Це означає, що натискання на спусковий гачок рушниці з метою збиття дрона залежить більше від ймовірності, ніж від точності.

Два типи патронів для рушниць, про які згадав Іван, — це дріб #3 та картеч #4. Відмінність між картеччю та дріб’ям відіграє вирішальну роль у захисті від дронів FPV. Відмінною рисою картечі порівняно з дріб’ям є те, що Набої з картеччю містять менше кульок через свої більші розміри.

Оскільки розміри дроби більші, у гільзу вміщається менше дробинок. І навпаки, патрони з дрібною дробом містять більше дробинок, оскільки кожна окрема дробинка менша, що, природно, дозволяє вмістити більше дробинок у гільзу. Оскільки патрони з картеччю мають меншу місткість, але більші кульки, вони вимагають правильного випередження та синхронізації, обмінюючи кількість кульок на масу та енергію кожної окремої кульки. Патрони з дрібним дробом, з іншого боку, діють за зовсім іншою балістичною логікою. Патрони з дрібним дробом мають значно більшу кількість кульок, причому набої #3 містять близько 100+ на патрон, поступаючись енергією кульок на користь щільності заряду та розсіювання кульок.

На типовій дистанції ведення бою 20–30 метрів патрони з дробом 1ТП5Т3 охоплюють приблизну зону польоту FPV-дронів, що дозволяє максимально збільшити ймовірність влучання дробинок. Однак вибір боєприпасів повинен відповідати типам цілей. Для стандартних легких дронів FPV, які найчастіше зустрічаються в бойових просторах України, слід і надалі рекомендувати дроб 1ТП5Т3 та подібні боєприпаси. Для більших і міцніших дронів-цілей, таких як переобладнані сільськогосподарські дрони, доречним стає використання картечних боєприпасів, незважаючи на меншу кількість дробинок.

Іван зазначає, що ефективним способом використання рушниці є чергування патронів з картеччю та дрібним дробом у магазині — цю тактику Іван застосовував сам під час перебування на передовій. Водночас він зауважує, що ця тактика має бути доступною виключно для добре навчених стрільців. Використання чергування боєприпасів вимагає надзвичайно високого рівня бойової кмітливості. Боєць повинен знати, який патрон знаходиться в патроннику, і який патрон потрапить туди після кожного пострілу.

Українські підрозділи, що діють у відповідних умовах, де присутні обидва типи загроз, повинні мати у своєму розпорядженні відповідні типи боєприпасів для конкретних завдань. Окрім вибору боєприпасів, спосіб їх заряджання та подачі є не менш важливим фактором у роботі рушниці. Існує два типи магазинів, у яких зберігаються боєприпаси для рушниць: трубчасті магазини та коробчасті магазини.

Іван стверджує, що коробчасті магазини не підходять для використання з дронами, пояснюючи, що з часом патрони всередині магазину деформуються. Це відбувається через постійний тиск пружини магазина, внаслідок чого патрони, що спочатку мали круглу форму, стискаються до овальної. Олександра детальніше зупиняється на цьому в наступному інтерв’ю, пояснюючи, що така деформація може призвести до таких несправностей, як затримки подачі та неправильне заряджання патрона в патронник.

У трубчастих магазинах цієї проблеми взагалі немає. Олександра пояснює, що, оскільки патрони у трубчастих магазинах розташовані в ряд, пружина магазина тисне на латунну частину патрона (дно), а не на пластикову (корпус).

Цей механізм гарантує, що патрон зберігає свою первинну форму незалежно від того, як довго він перебуває в магазині. З практичної точки зору Іван та Олександра віддають перевагу трубчастим магазинам, а не коробчастим, для боротьби з дронами на передовій.

Аспекти підготовки

Рушниця становить половину загального підходу до ефективних заходів протидії безпілотникам, тоді як інша половина залежить від самого солдата, який стоїть за рушницею. У друге співбесіду У інтерв’ю, яке 8 листопада 2025 року провело радіо «Воля», Іван розповідає про те, що саме передбачає така підготовка. У цій статті зазначається, що це лише одна з програм навчання стрільбі з рушниці, яка викладається в Україні, і її не слід розглядати як типовий універсальний метод, що застосовується у всіх програмах підготовки в Збройних силах України.

Навчання починається з правильного вибору зброї. Іван чітко висловлюється з цього приводу. В інтерв’ю Іван зазначає, що напівавтоматична рушниця є найефективнішою зброєю проти дронів, а також більш доступною. Щоб помпова рушниця була ефективною, оператор повинен мати ґрунтовну підготовку зі стрільби та володіти бездоганною технікою, а таких навичок можна досягти лише завдяки величезному обсягу тренувань.

Іван розробив систему підготовки, яка дозволяє цивільним особам, українським військовим та підрозділам українських спецпризначенців проходити послідовні етапи навчання ведення бою з використанням дронів, причому кожен етап спрямований на вдосконалення фізичних та когнітивних навичок, необхідних для протидії дронам. Іван починає з “Програми першої бази” — етапу, на якому користувачів навчають основам швидкої перезарядки та переходу між цілями. На цьому етапі користувачі виконують три швидкі постріли поспіль, стоячи на місці, переходячи між трьома цілями.

Після цього користувачі переходять до стрільби по рухомих мішенях. Рухомі мішені встановлюються на платформі, яка під час активації рухається по горизонталі. Це допомагає навчати нових стрільців не тільки відстежувати мішені, а й розвивати вміння «випереджати» мішень, оцінюючи відстань до неї, щоб визначити, де вона опиниться наступною. Лише після того, як стрільці освоять перші два етапи навчання, вони переходять до стрільби по літаючих глиняних голубах.

Іван описує три етапи тренувань, що стосуються вправ зі стрільбою по мішенях. Найпростіші початкові раунди починаються з того, що мішені спочатку запускаються зліва від стрільця, а потім — справа. Найскладніший етап — це коли мішень запускається прямо на стрільця, імітуючи атакуючий дрон.

Кожен окремий аспект тренувань із використанням гвинтівки «Шотган» покликаний навчити бійців навичкам пересування під час боїв із застосуванням дронів, що відрізняються від пересування під час бойових дій у траншейних умовах. Іван пояснює, що, оскільки місткість магазинів гвинтівки «Шотган» менша, ніж у гвинтівок, солдатам доводиться постійно перезаряджати зброю, не зупиняючись.

Якщо солдат під час перезаряджання стоїть на місці, це підвищує ймовірність того, що його вразить дрон. Солдатам потрібно рухатися вбік під час перезаряджання, щоб мати більше шансів влучити в дрон, якщо перші постріли виявляться невдалими. Окрім використання літаючих мішеней для імітації руху дронів, Іван також використовує у своїх тренуваннях справжні дрони.

Іван пояснює, що для імітації реальних умов він використовує пляшки та кріпить їх до різних дронів. Потім користувачам пропонують в рамках вправи влучити у пляшку, прикріплену під дроном.

Український солдат Люкс, про якого згадувалося раніше, підтримує варіант підходу Івана з використанням дронів у реальному часі. Замість пляшок Люкс вважає за краще прикріплювати до дрона повітряні кульки за допомогою довгої стропи. “Я настійно рекомендую тренування з повітряними кульками, прикріпленими до FPV за допомогою довгої стропи”, — каже він. “Це дуже економічно… FPV не пошкодиться, а повітряна кулька матиме ту саму траєкторію, що й справжній FPV”.”

Варто зазначити, що ці методи не суперечать один одному, і жоден із них не покликаний дискредитувати інший. Кожен метод тренувань просто відображає різні підходи до тренувань, і те, що Люкс віддає перевагу одному з них, аж ніяк не применшує цінності програми Івана.

Однак ще один момент, у якому Люкс розходиться з програмою Івана, стосується тренувань із мішенями. Хоча Люкс погоджується, що мішені допомагають сформувати необхідні навички для захисту від дронів FPV, він вважає, що з певного моменту вони стають передбачуваними.

“Я стріляв із напівавтоматичної рушниці по глиняних мішенях, але мені однозначно більше подобається тренуватися з повітряними кульками, прикріпленими за допомогою стропу до дрона, — пояснює він. — Глиняні мішені здебільшого летять у певному напрямку, повторюючи один і той самий маршрут. Тож уже з другого разу ти приблизно знаєш, куди цілитися”.“

Однак підходи Івана та Люкса, як їх тут представлено, не є взаємовиключними. Насправді, сильна сторона програми Івана полягає в тому, що кожен метод навчання доповнює інший, утворюючи систему необхідних послідовних етапів. Стрільба по глиняних мішенях — це не кінцева мета, а базове вправа, яка дозволяє бійцям закріпити необхідні навички перед переходом до сценаріїв із використанням реальних дронів.

Коли ці дві точки зору розглядати поряд, вони не стільки протистоять одна одній, скільки перетинаються. Мішені, схожі на дрони, є найбільш реалістичною заміною реальних зіткнень. Люкс доходить до цього висновку за допомогою підвішеного повітряної кулі, а Іван — за допомогою пляшок. Кожен із цих методів відрізняється за своїми особливостями, але в підсумку підтверджує одну й ту саму тезу.

Незважаючи на таку вже й так ретельну та дисципліновану програму підготовки, Іван прагне й надалі вдосконалювати її, додавши стрілецький полігон та придбавши додаткове обладнання для відпрацювання сценаріїв боротьби з дронами. Він пояснює, що це дозволить йому відтворювати реалістичні бойові ситуації, імітуючи справжні зіткнення з дронами.

Іван сподівається, що такі програми, як його, що спеціалізуються на навчанні та підготовці з використання рушниць, стануть стандартною практикою в кожній армії, зокрема в країнах НАТО. На жаль, в Україні протидії безпілотникам за допомогою рушниць все ще перебувають на початковому етапі, через що ця сфера залишається суттєво недофінансованою та недостатньо вивченою.

Доктрина бойових дій майбутнього

Дрони з прямою візуальною передачею (FPV) розширили можливості ведення повітряних боїв, і їхній вплив у повній мірі проявився на полі бою в Україні. Україна та її використання рушниць як засобу захисту від дронів є прикладом тактичної адаптації до масштабної високотехнологічної загрози. Як зазначає Іван, інвестувати в програми з розробки рушниць має не лише український уряд, а й усі збройні сили світу.

Економічна гнучкість та масштабність підходу України мають значну стратегічну вагу. Як зазначає Іван, розроблена Україною «доктрина рушниці» є не лише ефективною, а й гнучкою. Ще півроку тому на кожну чотириособову команду вистачало одного кваліфікованого оператора рушниці.

На сьогоднішній день, з огляду на сучасну бойову ситуацію, кожному українському солдату, який діє в зонах ураження безпілотників, необхідна рушниця, а також відповідна підготовка для її ефективного використання.

Майбутня доктрина ведення бойових дій є відносно простою: протидію безпілотним літальним апаратам не можна розглядати як окрему спеціалізовану функцію. Оборонні можливості проти безпілотних літальних апаратів має бути універсальним.

У цій статті стверджується, що рушниця є економічно вигідним, простим у освоєнні та ефективним засобом, що робить її реальним варіантом для забезпечення можливостей протидії безпілотникам на широкому індивідуальному рівні. Військові, науковці та керівники повинні розглядати українську доктрину використання рушниць не як окремий випадок, що стосується лише України, а як прогностичний показник майбутніх піхотних операцій.

Зараз в Україні реалізуються програми з закупівлі рушниць, хоча, як пояснює Іван, через ігнорування думки практиків у цій галузі приймаються невдалі інвестиційні рішення. Наслідком цього є те, що українські військові зараз отримують турецькі напівавтоматичні рушниці, які є ненадійними та низької якості — саме про такий сценарій і попереджав Люкс.

Ця дилема свідчить про те, що проблеми фінансування та підготовки тісно пов’язані між собою: уряд може забезпечувати солдатів на передовій рушницями, але без належних систем підготовки та злагодженої взаємодії між бійцями ці рушниці залишаються функціонально неповноцінними. Фінансування та підготовка повинні розвиватися синхронно, щоб обидві сфери могли працювати на повну потужність.

Існують переконливі докази того, що майбутнє бойових дій визначатимуть збройні сили, які вирішать адаптуватися та врахувати досвід, отриманий на полях бою, що стрімко змінюються — саме такий сценарій зараз спостерігається в Україні. Наслідки застосування «доктрини дробовика» в Україні свідчать про те, що поля бою, безсумнівно, еволюціонують, і що використання дронів з прямою візуальною передачею (FPV) навряд чи залишиться виключно українським явищем.

Ті самі прогалини в боєздатності, які Україна виявила та до яких пристосувалася, можуть бути використані як державними, так і недержавними суб’єктами. Отже, «доктрину дробовика» України не слід розглядати лише як відповідь на поточну проблему на полі бою; її слід розглядати як показник того, у якому напрямку розвиваються вимоги до піхоти у світовому масштабі.

Подяки та підтримка

У цій статті використано матеріали, отримані під час інтерв’ю з Іваном Ілюхіним та Олександрою Ілюхіною, які через організацію «GunBro Ukraine» проводять навчання з використання рушниць для цивільних осіб та українських військових. Олександра переклала інтерв’ю свого батька та є його партнером у проведенні тренувань. Саме їхній власний досвід зробив цей аналіз можливим. Слідкуйте за їхньою діяльністю: Іван Ілюхін (Інстаграм), Олександра Ілюхіна (Інстаграм, Фейсбук), GunBro Ukraine (сайт, Фейсбук)

Щоб безпосередньо підтримати їхню навчальну програму, зробіть пожертву тут: https://givebutter.com/shotgun

Література